Духовний порадник з підготовки до Святого Причастя
(включно з підготовкою до Сповіді)

У Православній Церкві підготовка до Святого Причастя є духовною дорогою, яка включає покаяння, молитву, піст, примирення та щире прагнення поєднатися з Христом у Святій Євхаристії. До Чаші ми приступаємо не з звички, а з благоговінням, смиренням і вдячністю.

Сповідь є невід’ємною частиною цієї підготовки. Через Святе Таїнство Покаяння (Сповідь) ми примиряємося з Богом і Церквою, очищаємо своє сумління та оновлюємо наше прагнення жити згідно з Божою волею.

Перед Сповіддю

Почніть із пригадування вашої попередньої сповіді. Якщо минулого разу ви забули висповідати тяжкий гріх, слід згадати про нього насамперед. Також варто замислитися, чи виконали ви епитимію (покуту) або духовні настанови, які вам дав священник. Якщо це ваша перша сповідь – не бійтеся: просто скажіть про це священникові, і він вас скерує.

Задумайтеся над часом, який минув від останньої сповіді. Чесно перегляньте свої дні, немов читаючи книгу. Зверніть увагу на моменти, що викликають смуток, страх або сором – вони можуть вказувати на те, де сумління кличе до покаяння. Часто ми приховуємо гріхи за виправданнями, намагаємося виправдати свої реакції або уникаємо того, з чим не хочемо зіткнутися. Сповідь є благословенною нагодою для зцілення та духовного оновлення.

Для глибшої духовної підготовки радимо ознайомитися з молитовним правилом перед Святим Причастям. Повний текст можна завантажити тут: Канон підготовки до Святого Причастя.

Заповіді Божі

У підготовці до Сповіді Заповіді допомагають нам чесно й зі світлою надією дослідити своє сумління. Бог дав нам Свої Заповіді як світло і дороговказ. Вони допомагають побачити, від чого ми покликані відмовитися і до чого – прагнути. Використовуйте Заповіді не як привід для розпачу, а як шлях до духовної ясності та надії.

Духовне блукання та звернення до духів, що суперечать Христові.
Захоплення окультизмом, східною містикою, теософією та іншими вченнями, несумісними з християнською вірою.

Єресі та забобони.
Віра у хибні, нехристиянські вчення, народні прикмети та забобони. Звернення до магії, чаклунства, ворожіння. Використання святих предметів або церковних дій у магічних цілях.

Безбожність і атеїзм.
Заперечення віри в Бога через страх перед людьми або з огляду на земні вигоди. Відсутність глибокої переконаності у християнських істинах або прийняття їх лише розумом, без щирої віри серцем.

Слабка віра та сумнів.
Сумнів у правдивості Святого Письма і Святого Передання, у догматах і канонах Церкви, у законності та правильності її ієрархії, у чинності богослужінь та духовному авторитеті писань Святих Отців.

Неповага до Пресвятої Богородиці та святих.
Зневажливе ставлення до Святого Хреста та святих ікон.

Надмірна самовпевненість.
Покладання лише на власні сили, надмірне захоплення думками інших, слабке прагнення поглиблювати пізнання віри. Недбалість у проходженні шляху спасіння.

Опір волі Божій.
Недовіра до Бога, відсутність постійної вдячності Йому. Почуття смутку й відчаю (особливо під час хвороб або страждань), малодушність у випробуваннях, страх перед майбутнім, прагнення уникнути труднощів і страждань будь-якою ціною.

Нарікання на Бога.
Втрата віри, відступництво та бунт проти Бога.

Невдячність Богові.
Забування Бога, невизнання того, що все добре в житті є Його дарами.

Ослаблене або відсутнє прагнення до спілкування з Богом і духовного життя.
Брак духовної пильності, постійної уваги серця, впадання у духовну забудькуватість і гріховну неуважність.

Відсутність страху Божого.
Брак благоговіння перед святинею, відсутність пам’яті про смерть і Страшний Суд.

Непослух волі Божій.
Свідоме протиставлення власної волі волі Божій, як вона відкривається у Заповідях, Святому Письмі, духовному наставництві або голосі сумління. Тлумачення волі Божої задля власного виправдання чи осуду інших. Ставлення власної волі вище волі Христової, нерозсудливий надмірний ревнительський аскетизм і схиляння інших до такого ж. Невиконання обітниць, даних Богові під час попередніх сповідей.

Недостатня турбота про виконання волі Божої у власному житті.
Прийняття важливих рішень без молитви, без Божого благословення або без поради і благословення духовного отця.

Участь у церковних розколах.

Самовиправдання та самозадоволення.
Задоволення власним духовним станом, відсутність прагнення до покаяння та духовного зростання.

Духовна гордість.
Привласнення собі дарів, отриманих від Бога, прагнення самостійно володіти або керувати духовними дарами та силами.

Гордість, марнославство та самозвеличення.
Зверхність щодо інших, пиха, вихваляння перед людьми своїми жертвами, доброчинністю чи допомогою ближнім з метою здобути земну славу та визнання. Скупість і жадібність.

Пристосування до духу цього світу.
Бездумне наслідування способу життя інших. Лицемірство та фарисейська поведінка.

Прагнення панувати над іншими.
Бажання бути першим і наказувати, любов до домінування, гордовитість у стосунках, наполягання на власній волі за будь-яку ціну, втручання у справи й особисте життя інших через нав’язливі поради та вказівки.

Людоугодництво.
Прагнення схвалення з боку людей, страх осуду чи незручності перед ними, удаване захоплення для здобуття прихильності. Підлаштування під смаки й думки інших задля власної вигоди. Не чесність, обман, нещирість, відсутність сумлінності у праці, перекладання провини на інших, зрада довіри.

Надмірні тілесні потяги.
Нестриманість у їжі, питті та солодощах; ненажерливість; невчасне приймання їжі; надмірна прихильність до тілесного комфорту й легкості; лінощі; прив’язаність до звичного способу життя; пияцтво; заохочення інших до пияцтва; спокушання тих, хто не вживає алкоголю, до пиття; паління.

Обрядовірство (ритуалізм).
Зосередження лише на зовнішньому боці церковного життя з нехтуванням його внутрішнього змісту і мети. Переконання, що самих лише обрядів достатньо без уваги до їхнього духовного та внутрішнього значення.

Богохульство та зневага до імені Божого.
Неповага до імені Бога, його профанація та легковажне вживання.

Неблагоговійне ставлення до Бога і Церкви.
Вимовляння імені Божого без належної пошани та страху Божого.

Неправомірне вживання імені Божого.
Використання імені Бога в жартах, недоречних висловах, насмішках над святинею; глузування зі святих речей; прокляття з призиванням імені Божого.

Нарікання на Бога та Його волю.

Неуважність у молитві.
Перетворення особистої молитви на вимушену, нерегулярну, розсіяно й недбало звершувану практику; механічне читання заучених слів без внутрішньої уваги, з недбалою поставою тіла.

Лжеприсяга та богохульні клятви.
Порушення присяг і клятв, даних із призиванням імені Божого.

Порушення обітниць, даних Богові.

Ослаблене або відсутнє прагнення до спілкування з Богом і духовного життя.
Занедбання відвідування храму у недільні дні та великі свята. Зайняття непотрібною працею у неділі або святкові дні. Недотримання встановлених постів.

Рідка та нерегулярна участь у богослужіннях.
Неуважність під час служби, розмови в храмі, ходіння по церкві, відволікання інших від молитви особистими проханнями чи зауваженнями. Запізнення на богослужіння або залишення храму до відпусту і благословення. Відсутність відчуття особливої присутності Бога у храмі.

Рідкі та формальні сповіді без належної підготовки.
Відсутність бажання глибоко дослідити своє сумління, подолати гріх, викорінити гріховні нахили та протистояти спокусам. Схильність применшувати гріх, виправдовувати себе або замовчувати найсоромніші вчинки й помисли.

Нечасте прийняття Святого Причастя без належної підготовки.
Відсутність усвідомлення Божої присутності у Святих Таїнствах і нехтування потребою частішого Причастя. Причащання без примирення з ближніми, у стані образи та ворожнечі, або недбале ставлення до збереження духовної чистоти після Причастя.

Занедбання молитви.
Нетерпеливість у молитві та інших духовних вправах. Невиконання молитовного правила, порушення посту, невчасне приймання їжі, або залишення богослужіння без поважної причини.

Брак любові до батьків, родичів, дітей та інших членів родини.
Непослух батькам, невиконання їхніх слушних прохань і порад.

Неповага до ближніх у родині.
Байдужість, невдячність до батьків, жорстокосердя. Нехтування молитвою і поминанням померлих родичів.

Непослух старшим.
Неповага та непослух батькам, старшим членам родини або керівникам і начальникам на роботі.

Недбалість у вихованні дітей.
Нехтування відповідальністю за духовне, моральне та тілесне виховання і піклування про дітей.

Непослух учителям.
Брак любові, пошани й вдячності до вчителів та наставників.

Зневага до Батьківщини.
Неповага до своєї землі, народу, мови, культури та духовної спадщини.

Неповага до священства.
Знецінення священного служіння, нехтування дух

Убивство та насильство над ближніми.
Проливання людської крові, застосування фізичного насильства, участь у несправедливій війні.

Заохочення до самогубства та співучасть в евтаназії.
Сприяння або схвалення навмисного припинення життя тяжкохворих чи немічних осіб.

Замах на самогубство та відчай.
Смуток, пригніченість, думки про самогубство, безнадія при роздумах про власний духовний стан і нездатність подолати гріх.

Убивство ненародженої дитини.
Аборт або співучасть у такому вчинку.

Гнів і ненависть.
Роздратованість, сварливість, лихослів’я, прокляття, образи, груба чи зверхня поведінка, злісні насмішки, ворожість і ненависть до ближніх.

Руйнування миру у стосунках.
Порушення миру в родині, серед сусідів або колег; осуд, зневага, злісні глузування, надмірна балакучість, цікавість до чужого життя, нехтування потребами інших, замикання у собі.

Порушення громадського миру.
Поширення ворожнечі, сіячество розбрату, підтримка ідеологій ненависті та ворожості.

Заподіяння горя та нещастя іншим.
Свідоме чи несвідоме спричинення страждань ближнім своїми словами, діями або бездіяльністю.

Статеві стосунки поза шлюбом і подружня невірність.
Перелюб, порушення вірності у подружжі, зрада подружніх обітниць.

Руйнування чужої сім’ї.
Посягання на подружню єдність інших, спокушання до невірності, заохочення до гріха через зваблення.

Нечисті помисли та тілесні пристрасті.
Відсутність стриманості у почуттях і тілесних бажаннях; потурання нечистим думкам, пожадливості, несороміцьким поглядам; самоосквернення. Участь у непристойних розмовах, перегляд аморального чи розпусного контенту, пригадування колишніх тілесних гріхів із задоволенням.

Непристойні жарти та цинізм.
Сороміцькі жарти, анекдоти, аморальні натяки, цинізм, насмішки над людськими почуттями та гідністю.

Спільне життя без церковного шлюбу.
Перебування у цивільному співжитті без благословення Таїнства Вінчання.

Розбій і навмисна шкода майну або добробуту інших.
Грабунок, знищення чи псування чужої власності, заподіяння матеріальної шкоди ближнім.

Крадіжка та обман у торгівлі.
Шахрайство, неправда, нечесні оборудки, зловживання довірою у фінансових чи ділових справах.

Святотатство.
Викрадення або привласнення речей, посвячених Богові чи Церкві.

Хабарництво та лихварство.
Прийняття або давання хабарів, несправедливе наживання через відсотки та експлуатацію потреб інших.

Лінощі та марнотратство.
Праздність, нераціональне використання часу, прив’язаність до матеріальних благ, змарнування часу й талантів, дарованих Богом.

Жадібність і користолюбство.
Ненаситне прагнення накопичення. Пошук людської слави у праці чи творчості, участь у марних і порожніх заняттях.

Нечутливість до потреб ближніх.
Ігнорування прохань про допомогу, відмова у милостині, докори боржникам, жорстке й безжальне вимагання повернення боргів.

Несумлінність і безвідповідальність.
Відсутність чесності, небажання допомагати іншим, недбале виконання обов’язків на роботі чи у вихованні дітей, невиконання обіцянок. Запізнення, забудькуватість, ненадійність, неуважність і халатність у праці, побуті чи транспорті. Розпорошення уваги, непослідовність у вчинках.

Осуд ближніх.
Схильність помічати, запам’ятовувати й підкреслювати недоліки інших, виносити явний або внутрішній осуд щодо людей.

Плітки та розпалювання ворожнечі.
Поширення чуток і пліток, викликання заздрості, підживлення образ і неприязні між людьми.

Підбурювання до зла та сіяння розбрату.
Підштовхування інших до гріховних вчинків, надмірна підозріливість, провокування сварок і конфліктів, зловживання довірою ближніх.

Привласнення ролі духовного судді.
Самопризначення себе суддею у духовних питаннях, винесення остаточних суджень про духовний стан інших або про власний духовний стан, що призводить до гордині та духовної сліпоти.

Заздрість і злорадство.
Заздрість до успіхів, дарів або благ ближніх; зловмисність; приховане бажання чужої поразки; внутрішня радість із чужого нещастя або падіння.

Розпалювання ворожнечі та ідей ненависті.
Поширення ідей класової ворожнечі, протиставлення людей одне одному, пропагування поглядів, що заперечують право на приватну власність і підривають суспільний мир та відповідальність.

1. Іспит сумління

З глибиною роздумайте над своїми вчинками, думками та упущеннями. Пригадайте забуті гріхи та невиконані покути.

2. Щире каяття за гріхи

Відчуйте щирий жаль за те, що своїми вчинками образили Бога. Кайтеся у гріхах і утвердіться в рішучості відвернутися від них.

3. Намір виправлення життя

Прийміть тверде рішення уникати гріха та чинити добро. Прагніть жити у чеснотах і слідувати Божій волі.

4. Сповідь гріхів перед священником

Щиро визнайте свої гріхи, починаючи з попередньої сповіді. Уважно вислухайте духовну настанову священника.

5. Виконання покути

Смиренно й молитвенно виконайте покуту, призначену священником, приймаючи її як шлях духовного зростання і наближення до Бога.

П’ять духовних кроків покаяння
(у підготовці до Сповіді та Святого Причастя)

Наступні кроки розкривають духовний шлях покаяння і подаються як м’який провід для тих, хто готується до Сповіді та Святого Причастя.

1. Дослідження сумління

Чесно розгляньте своє життя перед Богом. Задумайтеся над своїми думками, словами, вчинками та упущеннями. Запитайте себе, де ви не зуміли полюбити Бога і ближнього, де впали у звичні гріхи, пристрасті або духовну недбалість.

Корисно пригадати конкретні ситуації, настрої чи повторювані дії, які тривожать сумління. Короткий запис може допомогти вам сповідатися чітко, спокійно й щиро, без плутанини чи тривоги.

2. Сокрушення серця (щирий жаль за гріхи)

Справжнє покаяння – це більше, ніж усвідомлення гріха; це щирий біль за те, що ми поранили наші стосунки з Богом. Такий жаль не є розпачем, а смиренним усвідомленням нашої немочі й прагненням Божої милості.

Просіть Господа дарувати вам «серце сокрушене і смиренне» (Псалом 50) і довіряйте, що Він приймає покаяння, принесене з щирістю і смиренням.

3. Намір виправити своє життя

Покаяння включає щире бажання і твердий намір змінитися. Це не означає, що ми більше ніколи не впадемо, але що ми обираємо боротьбу з гріхом, прагнемо зцілення та робимо практичні кроки до більш вірного життя.

Присвятіть себе молитві, духовній пильності, прощенню та внутрішній праці, покладаючись не на власні сили, а на Божу благодать.

4. Сповідь гріхів перед священником

Приступайте до Сповіді просто і щиро, без виправдань і самооправдання. Відкрито визнавайте свої гріхи, починаючи з тих, що найбільше обтяжують сумління.

Священник стоїть не як суддя, а як свідок і духовний лікар. Через Таїнство Сповіді Бог дарує прощення, зцілення і мир душі.

5. Виконання епитимії (духовної настанови)

Іноді священник може дати духовну пораду або призначити епитимію як засіб зцілення та зростання. Приймайте це з довірою і смиренням.

Епитимія – це не покарання, а духовні ліки, які допомагають відновити внутрішню рівновагу, зміцнити чесноти та підтримати оновлене життя у Христі.

Пастирська примітка

Ці кроки подаються як порадник, а не як тягар. Духовний шлях кожної людини є унікальним, і священник може допомогти розпізнати те, що буде найбільш корисним для вашого духовного зростання.

Бог противиться гордим,
а смиренним дає благодать.

(Як. 4:6)

Піст як підготовка до Святого Причастя

Піст є важливою складовою підготовки до Святого Причастя. У Православній Церкві піст – це не лише харчове обмеження, а передусім духовна практика, яка допомагає нам зростати у смиренні, самоконтролі та уважності до Бога.

Згідно з православною традицією, піст перед Святим Причастям є шляхом простоти, поміркованості та молитви. Зазвичай він передбачає утримання від м’ясної та тваринної їжі, а також обмеження розваг і зайвих відволікань у дні, що передують Причастю.

У день Святого Причастя вірні традиційно дотримуються посту від опівночі, утримуючись від їжі та пиття до прийняття Святих Дарів, якщо інше не благословлено священником з пастирських причин.

Піст завжди має звершуватися з розсудливістю. Особи, які хворіють, є похилого віку, вагітні, годують грудьми або перебувають в інших складних обставинах, заохочуються звернутися до священника, який може дати відповідне благословення або духовну пораду.

Піст, молитва та покаяння діють разом, готуючи і тіло, і душу до благоговійного та вдячного прийняття Христа.

Приступаючи до Святого Причастя

Під час Божественної Літургії, коли священник закликає вірних до Святого Причастя, ті, хто є належно підготовленими, можуть благоговійно та молитвенно приступати до Чаші.

Підходячи, уважно слухайте і тихо повторюйте молитву, яку провадить священник. Ставайте в чергу спокійно, зберігаючи молитовний настрій і внутрішню зосередженість. Складіть руки на грудях, поклавши праву руку поверх лівої, як знак смирення і пошани. Підійшовши до Чаші, чітко назвіть своє хресне ім’я та з благоговінням і вдячністю прийміть Святе Причастя.

Після прийняття Святих Дарів відійдіть убік, щоб прийняти запивку – традиційне пиття після Причастя – та антидор, благословенний хліб. Це робиться з пошаною, щоб у вустах не залишилося частинок Святих Дарів. Антидор можуть приймати як ті, хто цього дня причастився, так і ті, хто не приступав до Причастя, як знак благословення.

Після цього зберігайте тишу та молитовний стан, перебуваючи у благоговінні й подяці, поки Божественна Літургія триває. Коли всі вірні приймуть Святе Причастя, священник запрошує до благословення Святою Чашею, і богослужіння триває до завершення.

Якщо ви не впевнені у своїй готовності приступати до Святого Причастя або маєте запитання щодо підготовки, будь ласка, зверніться до священника заздалегідь.