Святий Меркурій, за походженням скіф, служив воїном у римському війську. Він жив у часи, коли імператори Декій і Валеріан видали наказ, за яким усі громадяни Римської імперії мали приносити жертви язичницьким богам, а християни за відмову підлягали страті. Саме тоді Римська держава зазнала нападу варварських племен, і імператор Декій вирушив у похід з великим військом.

Під час однієї з битв Ангел Господній з’явився Меркурію, подав йому меч і сказав: «Не бійся, сміливо йди проти ворогів. Коли здобудеш перемогу, не забудь Господа Бога твого». Натхненний цими словами, Меркурій проявив надзвичайну мужність, знищив багатьох ворогів і навіть убив вождя варварів, чим забезпечив перемогу римлянам. За це імператор щедро нагородив його та підніс до звання воєначальника.

Згодом Ангел знову з’явився Меркурію, нагадавши, чиєю силою була дарована перемога, і покликав його служити Господу. Згадавши, що його батько був християнином, Меркурій прийняв Святе Хрещення і відмовився брати участь у жертвоприношеннях язичницьким богам. Поставши перед імператором, він відкрито визнав свою віру в Христа, кинув до ніг правителя військовий пояс і плащ воєначальника та зрікся всіх почестей.

Меркурія піддали жорстоким катуванням: його клали на розпечене залізо, різали ножами, били батогами так, що кров гасила полум’я. Але щоразу, коли його напівживого кидали до темниці, Господь чудесно зцілював Свого мученика. Зрештою, відважного воїна і непохитного християнина було усічено мечем у Кесарії Каппадокійській. Після смерті тіло святого почало мироточити та зцілювати багатьох недужих.

Разом із ним загинули й воїни його полку. Коли воєначальник наказав їм зректися Христа, шість тисяч воїнів смиренно схилили голови, стали на коліна і прийняли мученицьку смерть. Через багато століть митрополит Василь Липківський, роздумуючи над цим подвигом, писав:

«Це була не поразка і не пасивне підкорення фізичній силі. Це була найвища моральна перемога – не лише для цього полку, а й для всього християнства: перемога духа над тілом. Вони здобули перемогу, яка веде не до помсти й ненависті, а до співчуття і любові».

Перекази також свідчать, що й після своєї смерті святий Меркурій допоміг визволити світ від гонителя християн – імператора Юліана Відступника (361–363). Святий Василій Великий молився перед іконою Пресвятої Богородиці та святого великомученика Меркурія про визволення від Юліана. У той самий час, коли Юліан воював із персами, святому Василію явилося, що образ Меркурія на іконі зник, а згодом з’явився з окривавленим списом у руці. Саме тієї миті Юліан був смертельно вражений списом невідомого воїна, який одразу зник. Помираючи, імператор промовив: «Ти переміг, Галилеянине!»