Святий Кипріан жив у III столітті по Різдві Христовому. Він народився і мешкав в Антіохії та до навернення до Христа був відомим чарівником. Із юних літ він присвятив себе вивченню філософії та таємничих наук. Прагнучи вдосконалити свої знання в окультних науках і магічних практиках, Кипріан подорожував Малою Азією, Грецією та Єгиптом, навчаючись у найвідоміших язичницьких жерців і волхвів. Для вивчення астрології він звертався до халдеїв і, опанувавши їхні таємниці, повернувся до рідної Антіохії.

Оселившись там, Кипріан почав демонструвати «чудеса» своєї магічної сили та навчати інших цьому мистецтву. Незабаром він став відомим у місті, і всі язичники ставилися до нього з пошаною та страхом. Багато хто звертався до нього по допомогу: одні – задля розпалення пристрасті, інші – заради помсти, ще інші – для крадіжок та інших злочинів.

У той час в Антіохії жив язичницький жрець на ім’я Едесій, який мав дружину та доньку Юстину. Юстина, випадково почувши про вчення Христове, увірувала, прийняла Святе Хрещення і привела до Христа також своїх батьків. Надзвичайно вродлива, вона привернула увагу заможного язичника Аглаїя, який наполегливо просив її стати його дружиною. Але Юстина, віддавши своє серце Христові, рішуче відмовилася виходити заміж за язичника і всіляко уникала навіть зустрічей з ним. Її відмова лише ще більше розпалила пристрасть Аглаїя, але всі його намагання були марними.

У розпачі він звернувся до славетного чарівника Кипріана, просячи його чарами схилити серце Юстини до себе. Спокушений великою винагородою, Кипріан використав усі свої знання і засоби чаклунства, але жодне з чарувань не подіяло. Укріплена любов’ю до Господа, Юстина залишалася непохитною.

Тим часом у місті спалахнула пошесть, і серед людей поширилися чутки, що Кипріян, не зумівши зачарувати Юстину, мститься всьому місту, насилаючи хворобу. Мешканці благали Юстину погодитися на шлюб з Аглаїєм, щоб умилостивити чарівника. Проте вона твердо стояла на своєму і запевнила людей, що Господь подасть допомогу. Щойно Юстина з чистим серцем помолилася до Бога, пошесть припинилася.

Так смиренна християнська діва осоромила могутнього язичницького чарівника. Ця поразка стала початком спасіння Кипріана. Він замислився, кому насправді служив, і зрозумів, що існує сила, незрівнянно вища за всі його знання та темні мистецтва, – сила Бога, Якого прославляла Юстина.

Кипріан звернувся до єпископа Анфима, визнав свої заблудження, передав усі чаклунські книги на спалення та, після повчання у вірі, прийняв Святе Хрещення. Через рік він був рукопокладений на священника, а згодом став єпископом. Юстину ж було поставлено дияконисою і доручено їй опіку над громадою християнських дів.

У 304 році святий Кипріан і свята Юстина прийняли мученицьку смерть за проповідь та утвердження християнської віри.

Тому вірні звертаються до святих Кипріана і Юстини з молитвою про захист від усякого чаклунства й злих сил, знаючи, що ці святі мають особливу благодать допомагати в таких потребах: Юстина перемогла чари силою своєї віри, а Кипріан, який колись знав усі таємниці темних мистецтв, нині силою Божою руйнує підступи диявола.